У Миколаєві 22 січня 2024 року відзначили День Соборності України. Біля пам'ятників Тараса Шевченка та Героїв Небесної Сотні представники місцевої влади та жителі міста поклали квіти.
На заході побували кореспонденти Суспільного.
"Зробили покладання квітів біля пам'ятника Героїв Небесної Сотні, бо саме в ці дні були перші жертви під час Революції Гідності, ідеєю якої також було створення незалежної європейської демократичної держави Україна", — говорить міський голова Олександр Сєнкевич.
У зв'язку з воєнним станом захід не анонсували, аби не допустити скупчення людей.
"В заході взяли участь 15 людей. Порушення громадського порядку – недопущені", — розповідає начальник сектору поліції превентивної комунікації Михайло Морозов.
День Соборності України святкують щороку 22 січня – в День проголошення Акту злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.
За словами історика Ігоря Ніколаєва, у Миколаєві українська рада та Міська дума утворили об'єднаний орган — Робітничий комітет.
Тринадцятого січня цей комітет ухвалює резолюцію, де підкреслюється, що Директорія УНР може розраховувати на підтримку революційної демократії від представників Миколаївщини, але якщо вона відмовиться від угоди з Антантою і розпочне націоналізацію великої промисловості та передачі землі селянам. Ну знову ж, навряд Директорія могла прийняти ці умови, бо Антанта для неї була ключовим союзником.
Історик каже, що далі Миколаївщина військовим шляхом опинилася під контролем Антанти, а згодом під більшовиками. Водночас Акт злуки, проголошений в Універсалі УНР, наприкінці 1919 втратив свою чинність.
"Вже через два тижні після Акту злуки більшовики входять до Києва. І в березні уряд на чолі з Петлюрою контролює досить невелику територію — Житомир та Вінницю. Незабаром поляки окуповують Галичину, а чехословаки Закарпаття", — говорить Ігор Ніколаєв.
Зі слів історика Ігоря Нікола, необхідно зазначити, що Акт мав велике символічне значення. Він увінчав соборницьке прагнення українців обох частин, яке зародилося щонайменше з середини 19 століття.
"Впродовж багатьох десятиліть акт залишався символом віри та ідейним імперативом боротьби за незалежну соборну державу", — говорить Ніколаєв.
