Газета "Нова Година" – актуальні новини Полтавщини

Тег "культура"

 Останні новини

Хворий Гаррі Гаррісон мчав як вихор

Хворий Гаррі Гаррісон мчав як вихор
Микола Макаровський народився і живе в Харкові. Кандидат фізико-математичних наук, доцент. Автор понад 70 наукових праць. Фото: Віктор Фоменко

13 фестивалів фантастики “Зоряний міст” має на рахунку фізик Микола Макаровський. Багато років він був беззмінним головою оргкомітету.

В інтерв’ю Gazeta.ua розповів, як вручав нагороду “Філософський камінь” американському письменнику Гаррі Гаррісону.

“Дивлюся в першому ряду сидить високий, літній, але дуже міцний чоловік. Одягнений в костюм яхтсмена, на голові капітанська фуражка, а на ногах сильно розтоптані кросівки, та ще й діряві. Я остовпів. А мене колега в спину штовхає: “Це Гаррісон. У нього подагра. Йому спеціально знайшли старі кросівки”, – згадав вчений.

“Піднімаюся на сцену. Дістаю нагороду – штучний рубін, підвішений на ланцюжку. У світлі прожекторів він спалахнув як феєрверк і трохи засліпив. Чую гуркіт. Дивлюсь – штативи для світла валяються на підлозі, а трьома сходинками, як вихор мчить старий і хворий Гаррі Гаррісон, розкидаючи журналістів, як кеглі. Став переді мною на коліно: “Я ніколи не отримував такої багатої нагороди”. За звичками він аристократ. Але любить приколюватися. Попросив мене посвятити його в лицарі”, – додав чоловік.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Харків люблю більше за Москву” – Борис Стругацький

Микола Макаровський народився і живе в Харкові. Кандидат фізико-математичних наук, доцент. Автор понад 70 наукових праць. 23 роки керував міським клубом любителів фантастики і 12 – оргкомітетом фестивалю “Зоряний міст”. У 2008-му фестиваль був визнаний кращим конвентом Європи.

Повну розмову із Миколою Макаровським читайте у наступному номері журналу “Країна“.

Прокоментуй! Читати повністю

Назвали переможця Канського кінофестивалю-2019

Назвали переможця Канського кінофестивалю-2019
Став відомий переможець Канського кінофестивалю. Фото: Кореспондент

Журі Каннського кінофестивалю оголосило переможців цього року. Лауреатом головної премії – Золотої пальмової гілки — став фільм Паразити режисера Пон Джун Хо.

Пон Джун Хо став першим представником Кореї, який отримав цей престижний приз в Каннах.

Нагороду режисер отримував з рук легендарної французької актриси Катрін Деньов.

Фільм Паразити після показу відразу полюбився критикам і пресі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Назвали найкрасивішу українську книгу 2019-го

72-й Каннський кінофестиваль проходить на набережній Круазет з 14 по 25 травня 2019 року. Цього року журі очолює мексиканський кінорежисер Алехандро Гонсалес Іньярріту, лауреат премії Оскар за фільми Бердмен і Легенда Х`ю Гласа.

Прокоментуй! Читати повністю

Уілл Сміт посинів і навчився літати

Уілл Сміт посинів і навчився літати
У прокат вийшов комедійний мюзикл “Аладдін” Фото: theillest.pl

В український прокат вийшов комедійний мюзикл “Аладдін” режисера Гая Річі.

Персонажі мультфільму студії Disney оживають на кіноекранах через 27 років. Сюжет арабської казки незмінний – злодюжка Аладдін мріє підкорити серце принцеси Жасмин і готовий заради цього на все. Тим часом візир Джафар хоче захопити владу в Аграбі, але для цього йому потрібно заволодіти чарівною лампою. Її може забрати лише той, кого називают “алмаз неограненний”. Цією людиною є хлопчина Аладдін.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як розвести чоловіка на півмільйона: огляд фільму “Шахрайки”

Роль Аладдіна виконав Мена Массуд. Принцесу Жасмін зіграла Наомі Скотт. Джинна зіграв Уілл Сміт. Ще до виходу фільму в прокат, гру актора розкритикували. Але Сміт заявив, що потрібно дочекатися прем’єри і спочатку подивитися фільм повністю. В новому фільмі роль візира дісталася Марвану Кензарі.

Зйомки почалися в Англії. Частина фільму була знята в пустелі Ваді-Рам у Йорданії.

[embedded content]

9 травня в прокат вийшла американська комедія “Шахрайки” режисера Кріса Еддісона.

Прокоментуй! Читати повністю

“Харків люблю більше за Москву” – Борис Стругацький

"Харків люблю більше за Москву" - Борис Стругацький
Микола Макаровський – кандидат фізико-математичних наук, доцент. Автор понад 70 наукових праць. Фото: Віктор Фоменко

Станіслав Лем, Роберт Шеклі, Борис Стругацький. Зі знаменитими письменниками -фантастами пощастило поспілкуватися фізику Миколі Макаровському. Понад 10 років він очолював оргкомітет фестивалю фантастики “Зоряний міст”.

В інтерв’ю Gazeta.ua розповів, як зустрічався з Борисом Стругацьким.

“На засіданні Санкт-Петербурзького клубу фантастики спочатку почувався непроханим гостем. Попросили зареєструватися в письмовому вигляді, забороняли знімати відео. Всі були такі серйозні, ніби чекали президента. Ситуація розрядилася, коли увійшов голова клубу Борис Стругацький і заявив, що Харків любить більше за Москву”, – розповів вчений.

“Коли став вручати йому нагороду фестивалю, письменник натякнув, щоб я не згадував про вартість призу. Виявилося, що серед присутніх є представник контролюючих органів. Я зорієнтувався і став прикалюватися: ельфи, кров дракона, Інститут Чудаків”, – згадав чоловік.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Роман Стругацьких надихнув Голлівуд на створення серіалу

Микола Макаровський народився і живе в Харкові. Кандидат фізико-математичних наук, доцент. Автор понад 70 наукових праць. 23 роки керував міським клубом любителів фантастики і 12 – оргкомітетом фестивалю “Зоряний міст”. У 2008-му фестиваль був визнаний кращим конвентом Європи.

Повну розмову із Миколою Макаровським читайте у наступному номері журналу “Країна“.

Прокоментуй! Читати повністю

У фінальній серії “Гри престолів” помітили кіноляп

У фінальній серії "Гри престолів" помітили кіноляп
Дві пластикові пляшки помітили в серіалі “Гра престолів” Фото: twitter.com

Глядачі фінальної серії останнього сезону “Ігри престолів” помітили в кадрі дві пластикові пляшки.

Вони з’являються в кадрі під час ради лордів Семи королівств, в ході якого вони вибирають нового правителя.

Одна з пляшок стоїть за ногою Семвела Тарле, інша – за стільцем сіра Давосу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Озвучили вражаючу кількість смертей у серіалі “Гра престолів”

“Сем почав випускати мінералку в Вестеросі. Молодець, хороший бізнес!” – написав глядач.

“Пляшка води в Королівській гавані! І не одна”, – помітив інший.

Два тижні тому в четвертому епізоді восьмого сезону “Ігри престолів” виявився стаканчик з кавою. Він стояв поруч з Дейнеріс Таргаріен під час бенкету після битви за Вестерос.

Прокоментуй! Читати повністю

Показали трейлер нового “Термінатора” зі Шварценеггером

Показали трейлер нового "Термінатора" зі Шварценеггером
Бюджет “Термінатора: Темна доля” склав $200 млн. Фото: Instagram

Кінокомпанія Paramount Pictures опублікувала перший трейлер фільму “Термінатор: Темна доля”. До франшизи повернулась акторка 62-річна Лінда Гамільтон, яка зіграла Сару Коннор. Цього разу їй доведеться об’єднатись з жінкою із майбутнього Грейс.

Продюсером стрічки став Джеймс Камерон. Це шостий фільм франшизи “Термінатор” і сиквел картин “Термінатор” і “Термінатор-2: Судний день”, ніяк не пов’язаний з іншими фільмами франшизи та телесеріалом “Термінатор: Хроніки Сари Коннор”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Донька Арнольда Шварценеґґера відпочила на пляжі з “Вартовим галактики”

“Ми повернулись”, – написав Арнольд Шварценеггер в Twitter, запостивши тизер. Він також повертається у сиквел.

Минулого місяця про свою участь у стрічці розповіла Гамільтон.

[embedded content]

“Мені подзвонив Камерон. Три рази просив передзвонити. Потім розповів про ідею сиквелу. Я думала над цим шість тижнів. Чи хочу я повертатись в це. І я в грі”, – розповіла акторка.

В Україні прем’єра нового “Термінатора” призначена на 31 жовтня цього року.

14 травня Айзек Кеппі, який зіграв у стрічках “Термінатор” і “Тор”, вкоротив собі віку. В американському штаті Арізона актор стрибнув із мосту на шоссе, де його переїхала вантажівка.

Прокоментуй! Читати повністю

Вийде графічний роман про Революцію гідності та війну на Донбасі

Графічний роман "ТАТО" розповідає про дорослішання дівчини-підлітка на тлі подій Революції гідності та війни на Донбасі

Фото: Фото надав Олександр Ком’яхов

Вийде графічний роман “ТАТО” про Революцію гідності та війну на Донбасі. Презентація процесу створення твору відбулася на другому Київському фестивалі коміксів.

Над мальованою історією працює київський сценарист і художник Олександр Ком’яхов, автор коміксів “Чуб: Зоряна байка про козака Чубенка” 2013-го та “Савка і Баклан — замінована прогулянка” 2017 року.

— Основна тема твору — це дорослішання дівчини-підлітка на тлі подій Майдану та війни на Донбасі, – каже Ком’яхов.

Дія починається в Києві наприкінці 2013 року. Головна героїня – 14-річна Марина. В її сім’ї середнього класу батько — історик, мати – копірайтерка у великому агентстві. Батько стає активістом Майдану, а мати не підтримує. Вона розчарувалася після Помаранчевої революції, намагається займатися кар’єрою та схиляє до цього чоловіка. Марина спостерігає за конфліктом у родині та в місті. А у снах до дівчини приходить Металева Відьма, яка показує їй майбутнє, за сюжетом.

Яка ваша головна ідея при створенні графічного роману “ТАТО”?

— Показати дорослішання суспільства через історію головної героїні. Вона спостерігає за перипетіями, пропускає крізь себе. Є таким самим глядачем, як і всі ми. Марина — метафора нашого суспільства, яке до Майдану не було таким дорослим, як після.

Хочу показати, що війна – це не тільки передова, а й тил. Війна завжди проходить по сім’ї і завжди є виправленням помилок суспільства.

На цю тему є вже деякі невеличкі комікси. Але я хочу створити більший та глибший твір.

Який час і простір охоплює історія?

— З кінця 2013-го до 2017 року в Києві та Донецькій області. Після Революції гідності батько Марини йде спочатку в добровольці, а потім до збройних сил, бере участь у бойових діях на Донбасі.

Хто така Металева Відьма у творі?

— Вона містичний персонаж, персоніфікована війна, що пробуджується. З’являючись у снах, розкриває для дитини тему війни. Ніби подає знаки, якісь натяки. У кожному сні йдеться про те, що буде трохи згодом. Металева Відьма – медіум. Марина дізнається про події не тільки з новин, а й через неї. Дівчина починає розуміти війну, наскільки може з відстані уявити всі ті жахіття — через образи. Так само й ми, не беручи участі у воєнних діях, уявляємо їх через образи.

Коли почали працювати над графічним романом і на якому етапі робота нині?

— Узявся за роботу ще до Майдану. Твір мав бути зовсім іншим — темним фентезі якраз про цю Металеву Відьму. Під враженням від Революції я захотів зробити більш документальну, реалістичну історію, а сюжет із Відьмою вже був прописаний і цей образ було шкода викидати. Тому я застосував її у снах — як лейтмотив.

Сценарій писав 2014 року, малювати почав 2015-го. Це тривалий процес. Створення графічного роману десь на 80 сторінок займає в художників десь приблизно рік. А оскільки я працюю над ним не постійно, то йде більше часу. Наразі в ескізах промальовано повністю, а от начисто — десь на чверть. Планую завершити в 2020 році.

Скільки часу витрачаєте на створення однієї сторінки?

— Взагалі на сторінку може йти 3-4 дні. Але на практиці все складніше — виходить довше. Бо в процесі відбуваються перестановки, уточнюються сюжетні ходи. Після кожної зустрічі з моїми консультантами щось змінюю, викидаю, додаю. Займаюся ніби монтажем фільму.

Який формат і чому його обрали?

— Європейський формат, так званий BD (франко-бельгійська мальована історія, скорочено від франц. bande dessinée – “мальована стрічка”. – Gazeta.ua). Тверда обкладинка. Твір буде чорно-білий, тому що я схильний до монохромної графіки і тому що хочеться в такий спосіб підкреслити, що це видання для дорослих. Можливо, місцями додам червоний як акцент.

Важливо зазначити про найменування формату. Коміксами називають періодичні видання переважно на 20 сторінок у м’якій обкладинці. Європейський формат — у твердій обкладинці, видається томами по 60-80 сторінок, має назву графічний роман. “ТАТО” – це саме графічний роман. Або мальована історія, чи мальопис. В Україні ще не усталена термінологія, тому мальованими історіями можна називати всі види.

Застосовую змішану техніку малювання. І вручну тушшю пензлем, і на комп’ютері — у фотошопі.

Які джерела використовуєте? Ваші герої мають прототипи?

— Візуальні джерела — це мій фотоархів (2013 року Олександр Ком’яхов у перші дні Революції приєднався до мітингувальників, фотографував і малював учасників Майдану. – Gazeta.ua). До власних спостережень додаю спілкування з учасниками подій. Зокрема, з військовими. Знайомлюся, опитую, стараюся винести меседжі, які вони мають і які перегукуються з моїми думками. І вкладаю це в уста персонажів.

Марина та її батьки — узагальнені, збірні образи. Я описую колективний досвід – типову історію учасників Майдану та війни. Звісно, в моментах є камео моїх друзів, але це просто, щоб зробити приємно.

Наскільки помітний розвиток української комікс-культури та комікс-індустрії в останні роки?

— Комікс-культура розвивається. Великий поштовх для самоусвідомлення дали комік-кони, хоча там не було насправді багато присвячено саме коміксам – більше косплею та комп’ютерних ігор. Але аудиторія долучалася, продажі зростали, після 2014-го почало з’являтися дедалі більше перекладів. Цьому сприяло ембарго на російську книжку. Наші видавці змогли отримувати ліцензії на територію України, що не можна було робити до війни. Західні правовласники розцінювали нас як територію Росії: оскільки тут російською читають, то не будемо їм давати права окремо. Усі права продавалися на Росію.

Після того, як обрубили в’їзд російської книжки, з’явилася можливість, трохи пішло все це діло в ріст. Але назвати це індустрією — то скоріше жарт. Індустрія передбачає масове виробництво, роботу над мальованими історіями цехами. У нас майже ніхто не заробляє собі на життя коміксами. Ті, хто заробляє, живуть за кордоном. Тому не можна сказати, що в Україні є якась індустрія.

Варто пам’ятати, що насправді культура коміксів розвивається у нас іще з початку XX століття. Тоді стали з’являтися видання з послідовними сюжетними ілюстраціями. У період Другої світової діаспоряни вже почали створювати комікси про УПА та січових стрільців. А в 1960-ті були мальописи Анатолія Василенка, зокрема в часописі “Перець”. Зараз йому 80 років, але він і досі створює карикатури, працює в періодиці.

У свідомості сучасного читача все це не з’єднане з тим, що відбувається зараз. У нього таке враження, ніби все прийшло із Заходу і почалося тільки з 2000-х. А насправді основи були закладені давно. А зараз комікси активізувалися, вийшли на широкий загал.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українською вийде комікс про чаклуна Константина

У березні у Франції вийшов комікс про Революцію гідності “Любов на Майдані” сценариста Орельєна Дюкудре та художника Крістофа Алієла. Перший том має назву “Олена”. Містить 56 сторінок.

Прокоментуй! Читати повністю

“Кримінальне чтиво” отримав гран-прі Каннського кінофестивалю

23 травня 1994 року на Каннському кінофестивалі у Франції відбулася прем’єра фільму американського режисера Квентіна Тарантіно “Кримінальне чтиво”. Стрічка отримала Гран-прі — “Золоту пальмову гілку”.

Тарантіно мріяв створити трилогію у стилі нуарного детективу. Серія мала називатися Black Mask на честь однойменного журналу, який у 1920-х публікував кримінальні хроніки та детективні оповідання. Однак перші проби сценарію увійшли в основу іншого фільму режисера “Скажені пси”.

Після закінчення роботи над стрічкою, Тарантіно повернувся до трилогії. Він змінив назву проекту на Pulp Fiction, посилаючись не на окреме видання, а на цілий жанр дешевих масових журналів.

Більшість ролей були написані під конкретних акторів. Запросив зірку 1970-х Джона Траволту — героя свого дитинства. Для актора це був шанс повернутися на великі екрани після довгого забуття. Окремо ролі писалися і під Семюеля Л. Джексона, Тім Рота та Аманду Пламмер. У ролі боксера Бутча Тарантіно хотів бачити голлівудську зірку. Планував запропонувати роль Сільвестру Сталлоне, однак вона дісталася Брюсу Віллісу. Він став найдорожчим актором “Кримінального чтива” і отримав гонорар у $1 млн.

Автор: filmaffinity
 
Тарантіно режисує сцену з Брюсом Віллісом
Тарантіно режисує сцену з Брюсом Віллісом

“Кримінальне чтиво” складається з п’яти історій, що відтворені у нехронологічному порядку та об’єднані спільними героями. Перші три історії розповідають про ганстерів Вінсента Вегу та Джулса Вінфілда, які виконують доручення кримінального авторитета Марселласа Волеса. Вони мають повернути майно свого боса та потрапляють у перестрілку. Вінсент також отримає завдання “вигуляти” дружину Волеса Мію. Їхній вечір закінчується порятунком дівчини від передозування.

Друга історія розповідає про боксера Бутча, який отримує від Волеса гроші за те, що має програти у наступному двобої. Його такі умови не влаштовують, і він порушує угоду.

Перша та фінальна сцени фільму — історія пограбування ресторану дрібними грабіжниками Рінго та Йоландою. У цьому закладі, за випадковим збігом обставин, снідають Вега та Вінфілд.

Автор: filmaffinity
 
Зйомка сцени з пограбуванням ресторану
Зйомка сцени з пограбуванням ресторану

Кінокритики журналу Time відзначили, що “Кримінальне чтиво” вражає глядача, “як заштрик адреналіну у серце”. Фільм при бюджеті у $8 млн отримав касові збори у $214 млн. Американський кінокритик Джин Сіскель поставив “Кримінальне чтиво” у один ряд з фільмами “Психо” Альфреда Гічкока, “Бонні та Клайд” Артура Пенна та “Механічний апельсин” Стенлі Кубрика. Журналіст заявив, що ці фільми “сколихнули втомлену індустрію та влучно зобразили, наскільки нудними та одноманітними стали сучасні фільми”.

Успіх на Каннському фестивалі приніс світову славу не тільки режисеру, але й акторам. Квентін Тарантіно прославив Уму Турман та Семюела Л. Джексона, зробивши їх зірками.

Джон Траволта, злет якого після диско-фільму “Бріолін” виявився недовгочасним, повернув собі втрачену славу. За участь у “Кримінальному чтиві” він отримав гонорар у $140 тис. Наступні пропозиції виявилися кращими: $5 млн за фільм “Знайти коротуна” і $10 млн за роль у фільмі “Майкл”.

Брюс Вілліс також відвоював утрачені позиції. Зокрема, він отримав пропозицію від Люка Бессона і знявся у фільмі “П’ятий елемент”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Класику світового кіно покажуть на великих екранах мовою оригіналу

У 2019 році Тарантіно повернувся на Каннський кінофестиваль з прем’єрою фільму “Одного разу в Голлівуді”. Це історія телевізійного актора Ріка Долтона (Леонардо Ді Капріо) та його дублера Кліффа Бута (Бред Пітт), що розвивається на тлі подій, пов’язаних з сектою серійного вбивці Чарльза Менсона.

[embedded content]

Прокоментуй! Читати повністю

Назвали найкрасивішу українську книгу 2019

У день відкриття Книжкового Арсеналу став відомий переможець конкурсу на кращий книжковий дизайн.

Цього року гран-прі конкурсу отримало видання MARIA by Lesia Maruschak (RED ZET, художнє втілення: Ілля Жекалов, Lesia Maruschak). Ця ж книга перемогла в категорії Експеримент.

Автор: Читомо
 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Арсеналі презентували більше 50 книг ветеранів війни

Переможець в категорії Візуальна книгаFrom Dusk Till Dawn (Родовід, дизайнер і редактор видання Саша Биченко).

Автор: Читомо
 

Переможець в категорії Утилітарна книгаКримськотатарська кухня (Їzhak, художнє втілення Олена Старанчук).

Автор: Читомо
 
Автор: Читомо
 

Переможець в категорії Дитяча книгаАбобаль-ябобаль (Талант, художнє втілення: Лія Достлєва, Кузько Кузякин, Закентій Горобйов).

Автор: Читомо
 
Автор: Читомо
 

Переможець в категорії Текстова книга отримало видання серія Антологія української кінокритики. Видавництво Національний Центр Олександра Довженка, дизайн, верстка – Надя Кельм; концепція обкладинки, верстки, архітектоніки – Надя Кельм спільно з креативним директором Ольгою Жук; наукове впорядкування – Станіслав Мензелевскій, Олександр Телюк.

Автор: Читомо
 
Автор: Читомо
 

Спеціальну нагороду журі серед книг з культурологічними дослідженнями отримало видання ВУФКУ. Lost & Found. Видавництво: Національний Центр Олександра Довженка. Дизайн, верстка – Олена Соломадіна; концепція видання, дослідження і підбір візуального матеріалу – колективна робота дизайнера разом з креативним директором Ольга Жук і кураторами / укладачами Ганною Онуфрієнко, Станіславом Мензелевскім і Олександром Телюк.

Автор: Читомо
 

Переможці конкурсу будуть експоновані в рамках колекції Найкрасивіші книги світу, яка презентується на Лейпцизькому і Франкфуртському книжкових ярмарках і візьмуть участь в конкурсі Фонду Buchkunst серед книг з найкращим дизайном з усього світу.

Всього на конкурс на кращий книжковий дизайн надійшло 150 книг. До участі в конкурсі українські видавництва подавали книги, які були надруковані в період з травня 2018 року по квітень 2019.

IX міжнародний фестиваль Книжковий Арсенал триває з 22 по 26 травня. Протягом п’яти днів фестивалю відбудеться близько 500 літературних і художніх подій, книжкових презентацій, поетичних і театральних перформансів, музичних концертів. 150 українських видавництв представляють книжкові новинки українських і закордонних авторів.

Прокоментуй! Читати повністю

П'ять українських фільмів, які забороняла радянська влада

П'ять українських фільмів, які забороняла радянська влада
Фільм “Пропала Грамота” заборонений у Радянському Союзі. Фото: прінтскрін.

1960-1970 роки були часом появи і розвитку унікального мистецького явища, що отримало назву – “українське поетичне кіно”.

Радянська система обірвала творчі пошуки й заблокувала новаторські ідеї багатьох режисерів. Цим фактично припинила розвиток українського кінематографу на декілька десятиліть, передає Радіо Свобода.

5 українських фільмів, які радянська влада заборонила

“Совість” 1968 рік
Режисер Володимир Денисенко

Україна в часи Другої світової. Двоє місцевих хлопців вбивають німецького коменданта. Нацисти за це розстрілюють півсела. Решту обіцяють розстріляти вранці, якщо ніхто не видасть двох хлопців. .

Фільм вважався назавжди втраченим. Спочатку його заборонили. Єдину копію викрали. У 1989 -му невідомий підкинув під двері фільмосховища Державної кіностудії студії імені Довженка плівку із фільмом.

“Білі Хмари” 1968 рік
Режисер Ролан Сергієнко

​Головний герой несподівано отримує телеграму ‒ батько при смерті. В дорозі він згадує своє дитинство, яке припало на колективізацію і Голодомор. Тоді, коли його батько активно розкуркулював односельців. Невдовзі від голоду помруть мільйони українців.

Фільм Ролана Сергієнка зазнав численних переробок, із нього вирізали багато сцен і з оцінкою “ідейно хибного”. Стрічка не дійшла до глядача оригінальною.

[embedded content]

“Криниця для спраглих” 1966 рік
Режисер Юрій Іллєнко

Низка критиків називають фільм одним із найкращих в українському кіно. Притча про старого Левка, якого покинули всі. Шість синів та дружина. Він хоче померти, навіть майструє собі домовину, але так і не знаходить смерть.

Загалом у стрічці на перший план виходить не сюжет, а поетичні образи, які розповідають про найважливіше ‒ життя та смерть.

Фільм Юрія Іллєнка за сценарієм Івана Драча через “ідейні збочення” всі копії фільму ЦК КПУ наказав знищити. Одну копію режисеру вдалося викрасти.

У 1988-му, після 22 років небуття, глядачі вперше побачили “Криницю для спраглих”.

[embedded content]

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 5 найкращих фільмів 72 Каннського кінофестивалю

“Пропала Грамота” 1972 рік
Режисер Борис Івченко​

Героїчна комедія про подорож козаків Василя та Андрія з гетьманською грамотою до цариці у Петербург, повна веселих пригод і важких випробувань.

Спершу зняли режисера фільму Віктора Греся. Радянським чиновникам не сподолося його романтичне трактуватння вільнолюбного козака Василя.

Його замінили Борисом Івченком. Але і йому наказали суттєво переробити вже відзняту стрічку. Вирізати і дозняти нові сцени, змінити музичне оформлення, додати нові репліки і багато іншого. З-поміж всього московським цензорам дуже не сподобався німецький акцент російської цариці. ЇЇ слова чиновники, наказали переозвучити українською. А знаменитий козацький марш прибрати зі сцени, у якій козаки в’їжджають до Петербурга. Однак навіть після численних правок, фільм таки не дозволили показувати.

Вийшов на екрани лише через 12 років.

[embedded content]

“Довгі проводи” 1971 рік
Режисер: Кіра Муратова

​Пронизлива історія про маму-одиначку, яка не може відпустити сина від себе. Через її безглузді вчинки, вона все більше віддаляється від найдорожчої для неї людини – її сина.

Фільм Кіри Муратової створювався на Одеській кіностудії. Коли він був майже готовим, керівництво почало вимагати від Муратової його переробити. Вона відмовилася. Вже невдовзі спеціальною постановою ЦК Компартії фільм заборонили. Лише через 15 років фільм вийшов на екрани й отримав премію на Міжнародному кінофестивалі в Локарно.

[embedded content]

Прокоментуй! Читати повністю

У неоновому світлі: фотограф стильно показав Америку 1950-х

У неоновому світлі: фотограф стильно показав Америку 1950-х
Фотограф зробив серію фото в американському стилі 1950-х. Фото: LoveOpium

Британський фотограф Мет Генрі створює фото в американському стилі 1950-х років. На світлинах зображені колоритні американці в яскравих локаціях. Фото зачіпають багато політичних, гендерних та соціальних проблем.

Мет Генрі організовував свої виставки в Європі, Америці та Азії. Журналіст за освітою, почав працювати над фотографією, коли робив знімки з вечірок для Нотінгемського університету, пише Вird in flight.

“Моя мама була фотографом, тому я виріс в будинку з темною кімнатою. У студентські роки я поїхав працювати в США і позичив у мами стареньку зеркалку, щоб задокументувати свій досвід, а коли повернувся, виявив котушки і надрукував знімки. З тих пір я підсів”, – каже Метт Генрі.

Фотограф працював у різних жанрах. Зупинився на художньому фото, бо тільки там може безпосередньо ділитися своєю уявою із споживачами культури.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Художник показав, як би виглядали відомі бренди, будь вони реальними

“Ідеї для своїх нових проектів я придумую так: довго лежу на дивані і думаю. Я розмірковую над багатьма ідеями, і раптом одна з них мене надихає, змушує захотіти встати з дивану – тоді я знаю, що натрапив на щось варте уваги. Потім історія розвивається декілька тижнів, поки я не починаю накидувати сторіборди та ідеї”, – каже фотограф.

Австралійський фотограф Клаус Піклер зробив проект про людей, які люблять вдягати костюми в побутовому житті. Показав цим, як зовнішній вигляд здатен змінити особистість.

Прокоментуй! Читати повністю

“Від Франка до Андруховича” – Володимир Панченко видав книжку про класиків

Письменник і літературознавець Володимир Панченко презентував свою нову книжку “Літературний ландшафт України. ХХ століття”. Це інтерпретації знакових художніх творів, полеміка, цікаві й драматичні історії, мемуарні сюжети. А також інтерв’ю з Павлом Загребельним, Іваном Дзюбою, Іваном Драчем, Анатолієм Макаровим, Сергієм Тримбачем. Захід відбувся в Національному музеї літератури 20 травня. Книжка вийшла у видавництві “Ярославів Вал”.

 
Володимир Панченко: Мені хотілося писати людською мовою. Прагнув звернутися до звичайного читача через голови філологічної аудиторії.
Володимир Панченко: Мені хотілося писати людською мовою. Прагнув звернутися до звичайного читача через голови філологічної аудиторії.

“У книжці 50 слайдів, але 26 героїв. Умовно від Івана Франка до Юрія Андруховича, – розповів Володимир Панченко. – Є Леся Українка, Коцюбинський, Винниченко, Рильський, Тичина, Хвильовий, Сосюра, Куліш, Маланюк, Яновський, Бажан. Багато про Ліну Костенко. Якщо ти вже виходиш зі своїми міркуваннями про того чи іншого письменника, треба постаратися, щоб міркування несли якусь свіжість. Навіщо говорити відоме про відоме? Краще намагатися у відомому відшукати щось невідоме. Я постійно пам’ятав про це завдання. Наприклад, драму Лесі Українки “Руфін і Прісцілла” можна читати як твір з історії раннього християнства, як це зробила Оксана Забужко. А мені цікавіший був другий план. Той, що пов’язаний з алюзіями. Якщо відчитувати заховані сенси, ця драма, написана в 1907-1908 роках – це те, що зрозуміла Леся Українка, осмислюючи події 1905 року. Вона їх бачила у Петербурзі на власні очі. Це антиутопія, Лесин трагічний сценарій усього, що з нами сталося в політичній і людській історії того часу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Іраїда лише на похоронах побачила батька” – письменник про доньку Хвильового

 

Книжку тільки привезли з друкарні і я ще не пережив моменту першого дотику до неї. Є в мене такий період. Я його називаю погладжувальний. Книжку хочеться роздивлятися, гладити, в ліжко взяти і там ще погладити. Вона має відповідальну назву “Літературний ландшафт України. ХХ століття”. Це сторіччя не дає мені спокою. Я писав не історію літератури. І це не кіноплівка, а слайди. Тут 50 різножанрових сюжетів. Книжку можна читати з будь якого місця. Кожен слайд є самодостанім. Мені хотілося писати людською мовою. Прагнув звернутися до звичайного читача через голови філологічної аудиторії. Одна річ писати для своєї професійної корпорації. Друга – зазирнути далі”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нам треба провести дерусифікацію – Панченко

Легковажний мандрівник і серйозний дослідник літератури “раптом скентраврилися в одну істоту” в книжці Володимира Панченка, вважає письменник і директор видавництва “Ярославів Вал” Михайло Слабошпицький.

“Я перечитав за своє життя стільки критики. І я так не люблю цього читва. Розгортаєш і читаєш: письменник вдається до гумору, відображає. Або всі ці наративні стратегії й парадигми. Це літературознавчий снобізм. Але ж критика – це ще й література. Хтось має її прочитати, окрім того, щоб мучити нею студентів. У Панченка літературознавство – передовсім література.

Пишучи про щось, ми говоримо тим про себе. Це літературні симпатії Панченка. Він естетично безпомильний. Прочитавши ці його есеї, обурюєшся лише: чого так мало?” – сказав Михайло Слабошпицький.

Прокоментуй! Читати повністю

Усі епізоди “Гри престолів” об'єднали в одне відео

Усі епізоди "Гри престолів" об'єднали в одне відео
Фанат “Гри престолів” змонтував ролик із кадрів усіх 73 епізодів серіалу. Фото: twitter.com

Усі епізоди серіалу “Гра престолів” об’єднали в один ролик. У соціальній мережі Twitter з’явилося фанатське відео, яке містить по одній секунді з кожної серії шоу.

Півторахвилинний ролик створив англійський відеопродюсер та ігровий журналіст Енді Келлі. Туди ввійшли ключові кадри із 73 епізодів фентезі-драми на основі циклу романів “Пісня льоду й полум’я” Джорджа Мартіна. За добу монтаж набрав понад 7 млн переглядів.

Відео було опубліковано відразу після виходу шостої серії восьмого сезону, яка стала завершальною для серіалу. Епізод “Залізний трон” показали на американському телеканалі HBO 19 травня. Його подивилися рекордні 19,3 млн глядачів.

У фанатському кліпі використана музика композитора шоу – німця Раміна Джаваді.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Усі фільми “Зоряних війн” об’єднали в одне відео

Понад 1,3 млн фанатів “Гри престолів” підписали петицію з вимогою перезняти восьмий сезон з іншими, компетентними сценаристами. “Шоу заслуговує на фінальний сезон, що має сенс”, – ідеться в тексті петиції на сайті change.org. 7 травня після виходу четвертої серії “Останні зі Старків” її запустив користувач під ніком Dylan D. з міста Форт-Верт, штат Техас, США.

Прокоментуй! Читати повністю

Підбірка мемів з “Гри престолів”, над якими сміється весь світ

19 травня вийшла остання серія культового серіалу “Гра престолів”, який знімався 8 років в 5 країнах світу.

Тільки в Америці останню серію восьмого сезону подивились майже 20 млн фанатів. Вона викликала багато обговерень та бум народної творчості. Кількість мемів зашкалює. Фанати фільму в соцмережах та на сайтах, присвячених серіалу створюють зображення пов’язані з різними персонажами та ситуаціями з серіалу.

Gazeta.ua зібрала колекцію найцікавіших мемів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Остання серія “Гри престолів” побила рекорд

Мемами з "Гри престолів" вибухнув інтернет після останньої серії

Фото: Главком

Китайська телекомунікаційна компанія не показала завершальну серію “Гри престолів” через торговельну війну між Пекіном і Вашингтоном.

Прокоментуй! Читати повністю
Травень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Кві    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031