Газета "Нова Година" – актуальні новини Полтавщини

Тег "історія"

 Останні новини

Знайшли загадкове святилище зі зміями

У Помпеях збереглось святилище з фресками

Фото: AP

У Помпеях в Італії виявили святилище віком 2 тис. років.

У святилищі був домашній вівтар – ларарій, сад і невеликий басейн, повідомляє Business Insider.

Під товстим шаром вулканічного попелу, яким Везувій засипав стародавнє місто в 79 році нашої ери збереглися фрески з зображенням биків, птахів, змій і дерев.

“У кожному будинку був ларарій, але тільки найбагатші люди мали можливість виділити для нього окремий зал з басейном і прикрасити його розкішними фресками”, – розповіла Інгрід Роуленд з Університету Нотр-Дам.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дорогоцінні панелі та давні картини – відкопали давній маєток багатія

На вівтарі збереглися сліди жертвоприношень. Римляни спалювали інжир, горіхи або яйця.

На руїнах давньоримського міста Помпеї в теперішній Італії знайшли раритетні фрески. Вони вказують, що виверження вулкану Везувій, яке знищило місто, відбулося пізніше, ніж вважали раніше.

Прокоментуй! Читати повністю

Місто, яке зробили столицею – кияни на раритетних фото

Парад фізкультурників

Фото: russiainphoto.ru

Gazeta.ua пропонує переглянути ретро-світлини Києва 1920-1930-х.

Тоді в місті запровадили міське автобусне і тролейбусне сполучення, збудували міст імені Євгенії Бош через, ввели в дію першу АТС, організовали центральне опалення. В 1923 році відкрили Червоний стадіон імені Льва Троцького – тепер НСК “Олімпійський”. В 1933-му — відкрито Київський аеропорт і Стадіон “Динамо”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як виглядало українське місто до радянської окупації – добірка фото

У 1934-му до Києва перенесли столицю УСРР. Тоді ж зруйнували багато храмів. В 1935 році знесли Богоявленський собор, Церкву Різдва Христового. В 1936-му – Михайлівський Золотоверхий монастир, на місці якого збудовано будинок ЦК КП(б)У. Знищили Трьохсвятительську церкву, церкву Богородиці Пирогощі, Воскресенську церкву, Петропавлівську церкву на Подолі, Кирилівську дзвіницю, храми Миколи Доброго, Різдва, св. Ольги. Перетворили на парк історичне кладовище на Аскольдовій могилі, де зникло чимало визначних поховань.

Київське видавництво “Мистецтво” 1979-го видало фотоальбом, присвячений Донеччині. Пропонуємо переглянути світлини з нього.

На фото відображено, чим тоді гордився регіон, що виробляв і що рекламував.

Прокоментуй! Читати повністю

У найбільшому оперному театрі глядачі не чули і не бачили сцени

У найбільшому оперному театрі глядачі не чули і не бачили сцени
Метрополітен–опера в США. Фото: http://operawire.com

У Нью-Йорку на 49 вулиці Бродвею 22 жовтня 1883 року відкрили найбільший оперний театр у світі – Метрополітен –оперу. На першу виставу – оперу “Фауст” Шарля Гуно прийшли понад три тисячі глядачів.

Метрополітен оперу збудували за три роки. Півмільйона доларів зібрали багатії з акціонерного товариства “Метрополітен гаус-компані”. Найняли найкращого архітектора Нью-Йорку – Джозія Клівленда Каді. Той вирішує зробити будівлю триповерховою і не економити. Обирає найдорожчі матеріали.

За годину до початку вистави театр заповнений. Найдорожчі квитки по $10 доларів у перші ряди давно розкупили. Перекупщики правлять ціну втричі більше, продають фальшиві квитки. Дехто з них заробив кругленьку суму на перепродажі. На “стоячі місця” в останніх рядах запускають за годину до вистави. Замість анонсованих $1,5 за квиток у касі починають правити за вхід усі 3 долари. На той час стільки заробляє кваліфікований майстер за тиждень. Охоронцям театру допомагає стримувати натовп поліція.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:Компанія BBC припинила мовлення

Опера “Фауст” французького композитора Шарля Гуно у європейських операх була безпрограшним варіантом. Лірична історія про любов старіючого вченого до Маргарити і бажання за допомогою нечистої сили повернути собі молодість вражає американців. Актори відпрацьовують свою роль дуже добре. Зал стоячи аплодує.

Глядачі розчаровані акустикою і розміщенням глядацьких місць у залі. На задніх рядах і на балконах виразно чути лише голосні співи. Ззаду ще й не видно сцени. Глядачі спираються на перила аби хоч щось побачити. Через дев’ять років театр майже вщент згорів через необережне поводження з вогнем. Його відбудували, але повністю змінили глядацьку залу та інтер’єр.

Британську радіомовну компанію ВВС – British Broadcasting Company заснували 18 жовтня 1922 року. Перша радіопрограма вийшла майже через місяць.

Прокоментуй! Читати повністю

Хрестилися і тікали – як волиняни зустрічали перший потяг

Хрестилися і тікали - як волиняни зустрічали перший потяг
Перший потяг у Рівному зустрічали 25 травня 1873 року. Фото: РОКМ

Перший потяг у Рівному зустрічали 25 травня 1873 року.

“Реакція рівнян на вперше побачене наживо диво техніки була такою, як у глядачів першого в світі кіносеансу, що зображував прибуття потягу. Коли зі сторони Здолбунова на обрії з’явилося щось таке величезне і, пихкаючи парою та безперервно подаючи гучні сигнали, з оглушливим гуркотом стало наближатися до станції, одні почали утікати, інші — перелякано хреститися”, – пише історик Світлана Калько на retrorivne.com.ua.

Коли паровоз зупинився, юрба стала його роздивлятись. Прийшли представники міської думи, військових, рівненського дворянства, новопризначений начальник станції, гімназисти, прості містяни, робітники, які працювали на будівництві. Про приїзд повідомили всі газети міста.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Життя у галицькому містечку в 1916-1918 роках – добірка фото

Часопис “Волынские губернские ведомости” 12 травня 1873 року повідомляв, що 25 травня відкриється рух вантажних потягів через станції Оженин, Здолбунів, Рівне, Клевань — до Берестя у сучасній Білорусі.

Прокоментуй! Читати повністю

Вбивці чекіста дали довічне ув'язнення

Вбивці чекіста дали довічне ув'язнення
Микола Лемик в суді. Фото: https://uamodna.com

Микола Лемик за наказом Проводу ОУН на знак протесту проти голодомору в Україні та привернення уваги світової спільноти 21 жовтня 1932 року здійснив у Львові замах на радянського консула Олексія Майлова.

Наказ учинити замах на радянського консула у Львові дав крайовий провідник ОУН Степан Бандера. Причина – привернути увагу світу до штучного голоду, влаштованого комуністичним режимом в Українській СРР. Підготовкою опікується бойовий референт Крайової екзекутиви ОУН 26-річний Роман Шухевич, псевдо – “Дзвін”.

Підготовка триває кілька місяців. Із орендованого навпроти консуляту помешкання розвідка ОУН постійно наглядає за будівлею. Збирають відомості про розклад роботи, охорону, переміщення для службовців і відвідувачів. Щоб отримати докладнішу інформацію, агенти ОУН відвідують консульство під приводом виїзду до УСРР. За дорученням Шухевича побував там і художник Роман Сеньків. Він склав точний план будинку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дипломат застрелився, щоб не переїжджати до СРСР

Виконавця замаху Шухевич добирав ретельно. Жереб випав на 18-річного студента першого курсу математично-природничого факультету Львівського університету Миколу Лемика, сина бідного селянина з-під Львова. Шухевич дав Лемикові револьвер марки “Орґіс” і набої. Того дня прийом замість консула проводив працівник Державного політичного управління Олексій Майлов – професійний чекіст. Його двома вистрілами і вбив Лемик. Дочекався сам поліції.

Суд над членом ОУН відбувся 30 жовтня. Прокурор вимагав для підсудного розстрілу. Мовляв, скоїв подвійний злочин: окрім убивства, під загрозу поставив приязні відносини між СРСР і Польщею. Вердикт суду – довічне ув’язнення. Після нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939-го польська поліція почала переганяти засуджених на схід. Під час етапу Лемик із товаришем скинули кайданки й утекли.

1929 року в СРСР розпочинаються масові репресії. У селах проводять примусову колективізацію. Арештовують професорів і академіків. У знак протесту кілька сотень львівських студентів влаштовують демонстрацію під будинком консульства. Преса описує: “Демонстранти відспівали “Ще не вмерла Україна”. Рівночасно вибили шиби в партерових вікнах консуляту. Консул Лапчинський вистрілив кілька разів у повітря. На місце прийшла піша та кінна поліція, одначе демонстранти вже були розійшлися”.

Прокоментуй! Читати повністю

“Половецького воїна оббили на хрест” – розповіли про знайденого кам'яного ідола

Половецького кам’яного ідола, якого знайшли у степу поблизу селища Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровщини, привезли до історичного музею у Дніпрі.

“До нас зателефонував студент одного київського університету, який випадково знайшов цю статую. Вона має форму кам’яного хреста більше 2 метрів в довжину, перероблена зі статуї половецького воїна”, – розповідає Gazeta.ua Олександр Старік, заступник директора з наукових питань Дніпропетровського національного історичного музею.

Половецького кам'яного ідола привезли до історичного музею у Дніпрі

Фото: museum.dp.ua

Статуя зроблена із вапняку приблизно у ХІІ-ХІІІ ст.

“Зі зворотного боку на ньому залишилися вирізьблені три коси, ніж і шкіряний гаманець, де половці носили дрібні речі: кресала, кремінь. Десь на початку ХІХ століття з нього викарбували хрест, зробили епітафію, від якої зараз залишилося лише кілька літер. Встановили на кургані, де було християнське поховання. У нашій колекції є 102 подібних ідоли, але щоб їх перероблювали на хрести – це рідкість. Ще одна є кам’яна баба, на якій позаду викарбували хрест”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розбирають мавзолей радянського ідола

Раніше на території Дніпропетровської області подібні пам’ятки не зустрічалися, зазначають в музеї.

“Проведемо реставрацію скульптури, покажемо науковцям. Коли добудуємо лапідарій (виставка зразків стародавньої писемності, виконаної на кам’яних плитах. – Gazeta.ua), то поставимо туди на експозицію. Зараз площі музею не вистачає, щоб показати 102 ідоли. Маємо дуже унікальні зразки – скіфські, половецькі колекції, наталівська стела та керносівський ідол”, – каже Старік.

Гроші на перевезення унікальної статуї в музей дали благодійники – близько 5 тис. грн.

Статую сфінкса виявили археологи у храмі Ком Омбо в єгипетському Асуані. Скульптура належить до епохи Птолемеїв. Її знайшли під час зниження рівня грунтових вод, повідомляє Міністерство старожитностей Єгипту.

Керівник організації “Асуанські давнини” Абдель Монейм Саїд сказав, що місія проведе більш повні археологічні дослідження, щоб дізнатися більше інформації про нового сфінкса.

Прокоментуй! Читати повністю

Археологи розповіли, для чого єгиптяни фарбували шкарпетки

Археологи розповіли, для чого єгиптяни фарбували шкарпетки
Єгиптяни перші почали фарбувати одяг. Фото: znaj.ua

Мешканці стародавнього Єгипту любили яскраві кольори в своєму одязі

Це встановили дослідники з Британського музею із застосуванням неінвазивного методу, повідомляє znaj.ua.

Вчені змогли відновити первинний вигляд дитячої вовняної шкарпетки, яка відноситься до пізнього римського періоду в історії Стародавнього Єгипту.

Шкарпетку знайшли в склепі в римському місті Антінополь в Єгипті.

Єгиптяни видобували фарбу з марени (червоний), вайди (синій) і резеди (жовтий).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розшифрували давнє закляття єгиптян

“Було цікаво виявити, що різні кольорові смуги на дитячій шкарпетці, знайденому в Єгипті, були створені за допомогою комбінації всього лише трьох натуральних барвників”, – заявила співробітниця музею Джоанн Дайер.

Вчені впевнені, що в’язаний одяг вперше з’явилася саме на території Стародавнього Єгипту. Інші народи тоді одягалися в шкури тварин.

Прокоментуй! Читати повністю

У труну Бандери поклали воду з Чорного моря та грудочку української землі

У труну Бандери поклали воду з Чорного моря та грудочку української землі
Похорон Степана Бандери. Фото: Вікіпедія

Провідника українських націоналістів Степана Бандеру поховали на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф на 43 полі 20 жовтня 1959 року. За п’ять днів до цього в під’їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого залитого кров’ю Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив йому в обличчя струменем розчину ціанистого калію.

В греко-католицькому соборі Івана Хрестителя в Мюнхені на похорон Степана Бандери зібралося все вище українське духовенство Західної Німеччини. Службу правив владика Платон. В храмі присутні родині і найближчі соратники провідника.

Обличчя Бандери відкрите, щоб усі охочі могли попрощатися з ним. Після завершення служби під спів “Вічная пам’ять” труну з тілом Бандери виносять з церкви 8 чоловік. Труну накрили синьо-жовтим українським прапором. До місця останнього спочинку провідника ОУН проводжали тисячі чоловік. Попереду йшла родина Бандери, потім – його друзі та соратники. Всі несли вінки. Поховали Степана Бандеру в Мюхнені, на цвинтарі Вальдфрідгоф на 43 полі. У могилу поклали воду з Чорного моря та грудочку землі з України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У мережу виклали унікальне відео похорону Степана Бандери

Як свідчить керівник розвідки ОУН Степан Мудрик, протягом 1947-1959 років на Степана Бандеру було здійснено 7 замахів:

1) 1947 року таку підготовку робив агент КДБ, який був відомий під прізвищем Мороз;

2) 1948 року такий план намагався реалізувати аґент Стельмащук;

3) 1950-го вбивство підготовляли аґенти з Праги;

4) 1952 року московське керівництво прислала до Німеччини для вбивства аґентів Лєман і Лєгуда;

5) 1953 року до Західної Німеччини був присланий аґент під прізвищем Стефан Ліпгольц;

6) весною 1959-го аґент КДБ Вінцік із Відня намагався викрасти сина Бандери;

7) 1959 року Москва підготувала молодого поляка, родом з Волині, який мав прилюдно застрелити Степана Бандеру і заявити, щовін помстився за поляків, що постраждали на Волині.

Вбивця Степана Бандери Богдан Сташинський після гучного процесу у ФРН був засуджений до 8 років позбавлення волі за вбивство.

“Степан Бандера – великий син українського народу, довголітній керівник революційної боротьби за державну незалежність Вкраїни загинув від ворожої руки. Ця сумна звістка блискавкою облетіла весь світ. З Усіх країн вільного світу надходять телеграми й листи з висловленням найглибшого співчуття для опечаленої родини,” – писалося у пресі українських повстанців про події тих днів.

Прокоментуй! Читати повністю

На Полтавщині розкопали скіфське городище

На Полтавщині розкопали скіфське городище
На городищі знайшли давні артефакти. Фото: “Багнет”

Археологи проводять розкопки на Більському городищі у Полтавській області.

Вчені виявили поселення скіфської доби, повідомляє “Багнет“.

Із зовнішньої сторони Східного укріплення Більського городища виявили уламки кераміки часів Київської Русі та предмети епохи раннього залізного віку – уламки кераміки та наконечники стріл.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Біля Софійського собору знайшли язичницьке поховання

Більське городище належить до кінця VIII-початку III століть до нашої ери. Загальна площа городища 4400 га.

Прокоментуй! Читати повністю

Відкриття південного полюсу прославило маленьку країну

Відкриття південного полюсу прославило маленьку країну
Руаль Амундсен. Фото: Острів знань

Норвезький полярний дослідник Руаль Амундсен разом із чотирма товаришами на чотирьох санях, запряжених 52 їздовими собаками, вирушив до Південного полюсу 19 жовтня 1911 року. Мети досяг 14 грудня того ж року.

Південний полюс розташований у межах Полярного плато Антарктиди на висоті приблизно 2800 метрів над рівнем моря. Дослідник Амундсен збирав кошти кілька років на свій найзухваліший полярний проект – підкорення Південного Полюсу. План дослідника полягав в тому, щоб дістатися до Північного полюса на кораблі, вмороженому в лід. Необхідне для цього судно вже було побудовано – “Фрам”.

Руаль Амундсен, разом з чотирма компаньйонами, чотирма саньми, з запряженими 13-ма собаками в кожні, вийшов з табору. Спочатку шлях здавався дивно легким. Часом можна було навіть стати на полози і спокійно їхати, за собаками. Все разом змінилося, коли вони досягли льодовика з його бездонними ущелинами і нескінченними гребенями. Щоб подолати ці перешкоди їм довелося проявити максимум сили і хоробрості. Але з цими перешкодами позаду, п’ять чоловік швидко наближалися до фінальної точки маршруту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Похід на Південний полюс Руаль Амундсен тримав у таємниці

14 грудня 1911-го Амундсен з товаришами досяг Південного полюса. Саме цей день в історії вважається відкриттям Південного полюса. У складі експедиції на чолі з Роальдом Амундсеном також були Оскар Вістінґ, Гелмер Гансен, Сверре Гассель, Олаф Бйоланд. Відсвяткували це, закуривши сигари. Поставили намет, вивісили норвезький прапор. За подорож норвежці подолали 3 тис. км, із 52 собак уціліли 11. По поверненні з Антарктики Амундсен стає світовою знаменитістю. За три роки купує аероплан і стає першим у Норвегії цивільним пілотом. 1918-го фінансує свою полярну експедицію.

На початку XX ст. “білі плями” на карті світу зникали з неймовірною швидкістю. Залишилися тільки два місця на земній кулі, де не була людина — Північний і Південний полюси. Підкорення їх прославляло не лише полярників, але і їхню батьківщину.

Прокоментуй! Читати повністю

“Раніше їхні сварки чув увесь будинок, а тепер стали жити дуже тихо”

Автор: gazeta.ua
 
Поет Володимир Сосюра з дружиною Марією, 1930-ті
Поет Володимир Сосюра з дружиною Марією, 1930-ті

— Поки письменник Володимир Сосюра присвячував вірші своїй дружині Марії, вона писала доноси на його товаришів. Працювала таємним агентом радянських спецслужб, — розповідає історик Едуард ­Андрющенко, 29 років. Вивчав життя подружжя в рамках проекту Центру досліджень визвольного руху “Aрхіви КҐБ для медіа”.

Як вони познайомилися?

— Марію Данилову поет уперше побачив 1931 року в Донецьку на концерті до дня народження Тараса Шевченка. На той час уже був розлучений із першою дружиною Вірою Берзіною. У минулому вона була комісаркою червоноармійського ескадрону. Розійшлися через антиукраїнські погляди.

Марія була молодшою за Володимира на 12 років. Вона співала. Того вечора на сцені виконала “Заповіт”. Сосюра закохався з першого погляду. ­Після концерту підійшов познайомитися, і вже за кілька днів вони одружилися. Це було дуже швидко і спонтанно. Більшість людей з оточення поета Марію не любили. Вважали, що їхній шлюб відбувся з розрахунку жінки. Називали її пліткаркою та інтриганкою, яка шукає грошей і слави.

Коли її завербували?

— Восени 1941-го в Москві чи Уфі. Туди евакуйовували радянських письменників із сім’ями. У спогадах Марія пише, що спочатку її готували до боротьби з німецькими окупантами. Хотіли відправити в Київ як підпільницю, та потім передумали. Однак ця інформація не підтверджена офіційними документами. Встановлено лише, що жінка доносила на письменників. Володимир знав про спів­працю дружини з органами держбезпеки. Невідомо, чи вона випадково видала себе, чи розповіла прямо. На їхні стосунки це суттєво не вплинуло.

У Марії Сосюри були конкретні завдання?

— Мала прислухатися, про що говорять у письменницькому середовищі. Звертати увагу на настрої та доповідати про це кураторам. Зараз документально підтверджені два епізоди, пов’язані з її агентурною діяльністю. Марія писала про них у своїх записках. І вони ж згадані в матеріалах кримінальної справи на неї, яка зберігається в архіві СБУ. Під час евакуації в колі письменників сказала, що добре було б, якби Німеччина перемогла. Це була її ініціатива — хотіла подивитися на реакцію присутніх. Другий випадок пов’язаний із діяльністю націоналістів. Уже після війни до Сосюр у гості часто приходив молодий чоловік, який називав себе бандерівцем. Агітував утекти за кордон, де їм допоможуть націоналісти-емігранти. Казав, що там поважають Володимира і його творчість. Марія здала цього чоловіка. Наслідки обох доносів невідомі.

Як її викрили?

— Агент із неї був поганий. Розповідала знайомим, що працює на Комітет держбезпеки. Потім її побачили, коли з кількома чоловіками заходила до готелю “Театральний” у Києві. Це були куратори, однак знайомі стали говорити про коханців. 1949-го написала листа до голови Спілки письменників України Олександра Корнійчука. У ньому пояснила ситуацію і попросила допомогти розвіяти чутки. Благала не розповідати нікому про лист. Але Корнійчук показав його працівникам держбезпеки. Марію Сосюру арештували за розголошення державної таємниці й засудили до 10 років таборів.

Як повівся Володимир Сосюра?

— Намагався визволити дружину, писав Сталіну. Та чи щиро робив це — невідомо. Бо в той час у нього з’явилася інша жінка. Заочно розлучився й одружився з 26-річною друкаркою. Коли Марію звільнили, вона дізналася про нову сім’ю чоловіка. Повернулася в Київ й оселилася в сестри Серафими. Та зателефонувала Володимиру. Він одразу ж поїхав до колишньої дружини, розцілував і заплакав. На руках відніс додому. Була виснажена — лишилися лише шкіра та кістки. Сосюра розлучився з третьою дружиною і знову одружився з Марією. Раніше їхні сварки чув увесь будинок, а тепер стали жити дуже тихо.

2 онуків доглядали Володимир і Марія Сосюри на старості. Світозар та Орися — діти їхнього єдиного сина Володимира. Він працював сценаристом на Київській кіностудії імені Олександра Довженка. Із двома синами від першого шлюбу поет не спілкувався через заборону їхньої матері.

Працювала на вирубці лісу

Марія Данилова народилася 1910 року в родині робітників у Санкт-Петербурзі в Росії. Через кілька років її батьки переїхали в Київ. Тут закінчила сім класів середньої школи та балетну студію. З 1929 року працювала артисткою Донбаської ­вокально- інструментальної капели. 1931-го одружилася з поетом Володимиром Сосюрою. Наступного року в них народився син Володимир.

1950-го жінку засудили на 10 років виправно-трудових таборів. Працювала на цегельному та кам’яному заводі, лісозаготівлі в Сибіру. Через п’ять років звільнили за амністією. Повернувшись до України, дізналася, що чоловік одружився з іншою. За рік Володимир та Марія знову почали жити разом у Києві в будинку на вулиці Михайла Коцюбинського.

Поховала чоловіка 1965‑го. Пережила його на 30 років. Похована на Байковому кладовищі в Києві — поряд із Володимиром Сосюрою.

Прокоментуй! Читати повністю

Бідон з обладнанням партизанської друкарні викопали в лісі

У лісі біля села Реклинець Сокальського району на Львівщині викопали металевий бідон із листівками, брошурами та кліше для друку. Вони наприкінці 1940-х належали воякам Української повстанської армії. Сховок знайшли в невеликому пагорбі неподалік від залізничної колії на глибині близько 40 см.

— У таких бідонах раніше перевозили і зберігали молоко, — розповідає краєзнавець 32-річний Андрій Яцків з Івано-Франківська. — Під брошурами, листівками та книжками побачили дерев’яні дощечки з різьбленням. Мали залишки друкарської фарби. Також там були склянки з порошком. Це кліше та матеріали підпільної друкарні. Вони нагадують роботи художника Ніла Хасевича. Це повстанець, який створював графіку світового рівня. Відзначений престижними міжнародними нагородами.

На одному з кліше зображено полонених партизанів, яких жене батогом більшовик. Має напис “За здійснення плянів кремлівських загарбників!”.

— Тло картини — типовий для стилю Хасевича образ Радянського Союзу. Митець представляв його мурованим будинком-тюрмою, — каже дослідник. — Такі речі робили в друкарні імені Арпада Золотаря, яка діяла в селі Нова Скварява в Жовківському районі на Львівщині. Її назвали на честь партизана Дмитра Слюзаря, який мав псевдо “Арпад” та “Золотар”. Найбільше в бідоні було листівок із підписом “За що ви боролися червоноармійці?”. На першому плані зображено генеральський чин, груди якого встелені орденами. Він безтурботно бенкетує в ресторані з двома чиновниками. Аналогічні образи є на дереворитах Хасевича.

Серед знахідок багато брошур “Хто такі бандерівці та за що вони борються?”, виданих 1949 року. Підпільниця Ярослава Романина-Левкович у своїх спогадах “За межами можливого” згадувала, що друкували цю брошуру в криївці в Жовківському районі впродовж трьох зимових місяців 1948–1949 років.

— Все робили вручну — нарізали папір, складали шрифти, намащували їх фарбою, валиком відбивали на папері текст, — пояснює Андрій Яцків. — Брошура мала 34 сторінки. Виготовили близько 4 тисяч екземплярів. Роздавали партизанам і підкидали людям у домівки.

Свої архіви та літературу бійці УПА ховали для того, щоб майбутні покоління дізналися про їхню боротьбу. Закопували або залишали бідони з паперами в підвалах, коли втрачали змогу використовувати їх за призначенням.

Прокоментуй! Читати повністю

“Знахідка десятиліття” – натрапили на корабель легендарного мандрівника

"Знахідка десятиліття" - натрапили на корабель легендарного мандрівника
“Індевор” належав першовідкривачу Джеймсу Куку. Фото: REUTERS

Археологи знайшли берегів США корабель “Індевор” першовідкривача Джеймса Кука.

“З точки зору істориків, це відкриття десятиліття”, – каже голова археологічної експедиції Жорже Фрейре, передає “Новое время“.

Археологи з’ясували, що “Індевор” затопили біля узбережжя США, недалеко від міста Ньюпорт штату Род-Айленд. Вчені досліджували морське дно і визначили місце, де затонуло судно. За допомогою аналізу деревини фахівці планують знайти корабель мандрівника Джеймса Кука.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 409 років тому голландці вперше досягли берегів Австралії

Саме на цьому кораблі європейці зробили першу подорож до Австралії. Експедиція тривала 3 роки. “Індевор” повернувся в Лондон в поганому стані. Корабель відремонтували, після чого передали Британському королівському флоту. Назва вирішили змінити на Lord Sandwich. Судно затопили біля берегів США в 1778 році, коли йшла війна за незалежність.

Біля берегів курортного міста Кашкайш поруч із Лісабоном у Португалії знайшли затонуле судно. Водолази вже виявили на дні моря перець та інші спеції.

Прокоментуй! Читати повністю

У лісі знайшли таємниче поховання

У лісі знайшли людські кістки

Фото: blitz.if.ua

17 жовтня у селі Павлівка Тисменицького району Івано-Франківської області експедиція комунального підприємства обласної ради “Пам’ять” знайшла людські кістки.

Місцевий лісник повідомив, що людські рештки знайшли в районі колишніх ровів та бліндажів часів Першої світової війни, повідомляє “Бліц-Інфо“.

“У цих ровах і обвалених бліндажах в роки Другої світової війни представники НКВС, а згодом і нацисти здійснювали поховання в районі лісу. Старші члени товариства “Меморіал” стверджували, що німці розстрілювали оунівців в Синагозі й також вивозили сюди”,- розповів директор підприємства “Пам’ять” Василь Тимків.

Знайдені кістки дослідили і виявилось, що вони належали не жертвам терору.

“Поховання зруйноване недобросовісними людьми, близько 3-4-ох років тому. Хтось тут перекопав. На поверхні викидані в хаотичному порядку останки, які не мають анатомічної цілісності”,- зазначає дослідник.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Волонтери знайшли могилу сотника УНР

Археологи знайшли три цілісні черепи та два зруйновані. Судмедексперт зі Львова Омелян Левицький розповів, що перший череп належить жінці років 40-45, другий та третій – чоловікам, 30-40 та 45-50-ти років.

Крім черепів та кісток знайшли дві угорські монети 1939 року (2 філери), ложку, портмоне з ключем всередині, два бідони, металеву кришку, бігунок, ремені, тканину, шкіряні жіночі пояси, ґудзики, окуляри, військове взуття та інше.

Припускають, що тут була криївка чи підземний шпиталь.

“Не можна стверджувати, що насправді тут було. Зараз ми бачимо сукупність цивільного одягу та військового. От навіть фрагменти повзунка та угорські монети говорять, що людські останки могли належати повстанцям. Військові бідони з морською емблемою, скоріш за все, належали німецьким військовим. Тут могли бути загиблі повстанці, криївка, або навіть підземний шпиталь, бо також є фрагменти, які нагадують лікарський посуд. Це однозначно не політичні репресії. Військові предмети навряд чи репресованим видавалися”,- аналізує історик.

КП “Пам’ять” складе документацію та акт встановлення місця поховання, подасть їх до обласної комісії, потім отримає дозвіл на ексгумацію та проведе належне поховання.

Прокоментуй! Читати повністю
Жовтень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Вер    
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031