У Миколаєві діють безкоштовні розмовні клуби з вивчення української мови на базі Центральної бібліотеки імені Кропивницького за всеукраїнським проєктом "Єдині". Це ініціатива волонтерів, які хочуть підтримати тих, хто бажає опанувати українську, але соромиться або не має достатньої практики.
Про це журналістам Суспільного розповіли в ефірі програми "Радіодень".
"Ніколи не чути нічого російською" — такі відчуття були в Ірини Караван, коли їй з родиною вдалося вирватися з окупованої російськими військами Нової Каховки на Херсонщині.
"Відчуття того, що ми — українці, що наша мова, прапор, країна для нас важливі — все це настільки гостро сприймається нині. Думаю, що більшість людей, які виїхали з окупованих територій, хочуть якнайбільше відійти від всього російського і бути максимально україномовними", — висловлює свою думку Ірина.
Жінка каже, самій не завжди вдається розмовляти українською, саме тому пішла до розмовного клубу, щоб допомогли переналаштувати свій мозок.
Ірина (ліворуч). Фото надане бібліотекою імені Кропивницького.
Перші розмовні клуби від всеукраїнського проєкту "Єдині" на базі Центральної міської бібліотеки імені Марка Кропивницького відкрили у липні 2022 року. Станом на лютий 2024 року осередки діють в 16 філіях у різних районах міста.
"Ми звернули увагу на інформацію про рух "Єдині", які допомагають людям за 28 днів перейти на українську. Зв'язалась з організатором цього руху і запропонувала створення україномовного середовища у Миколаєві", — розповідає директорка закладу Інга Хоржевська.
Зі слів Інги, ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну організовували курси з вивчення української, що також були безкоштовні.
"Це допомога людям, які хочуть говорити українською, але соромляться помилок. Втім, коли людина поруч з такими ж людьми, коли відчуває кваліфіковану, уважну підтримку, то це в рази легше. Сьогодні діє 23 групи, це майже 200 людей, які опановують українську мову. Вік та соціальний статус відвідувачів не має різниці", — говорить вона.
У людей, які пережили окупацію помічають сильне бажання розмовляти та чути виключно українську, каже Хоржевська. Жінка вигадала власний термін: "агресивне бажання вивчати українську". Пояснює тим, що російська мова у переселенців асоціюється зі знущаннями російських військових.
Лариса Сиченко, маючи 30 річний досвід викладання української мови, відгукнулася на запит бібліотеки та стала волонтером, модератором розмовного клубу.
"Мене вразила чимала кількість людей, які бажають перейти на українську. У мене у групі як молоді люди, так і старшого віку. Саме їх бажання перейти на українську, вдосконалити мову — надихає", — пояснює Лариса.
Модераторка Лариса проводить заняття у розмовному клубі. Фото надане бібліотекою імені Кропивницького."Для багатьох людей, які приходять в розмовні клуби, вміння говорити українською — це ідентифікація себе як громадянина України", — говорить Сиченко.
Членкиня клубу Людмила Трояновська радить початківцям не боятися осуду. Жінка спілкуватися українською стала ще до повномасштабного вторгнення. Каже, багато читала книг українською, відвідувала курси.
"Друзі, знайомі ставляться по-різному. Зі мною перейшла на українську моя хрещена, коли я повідомила, що спілкуватимусь лише українською, вона сказала: "Гаразд, будемо разом спілкуватись". А іноді чую: "Нащо це? Й так нормально, все зрозуміло". Більше було відторгнення, ніж позитивного ставлення", — розповідає Людмила.
Людмила (ліворуч) під час заняття у розмовному клубі. Фото надане бібліотекою імені Кропивницького.
Пані Тетяні 66 років, вона народилася і живе в Миколаєві, українською спілкувалася лише коли приїжджала в гості до бабусі в село.
"Ми багато чого забули. У восьмому класі я вивчала українську дуже гарно, навіть ходила на конкурси. З радістю вчила, але вже багато років не спілкувалась нею. Мене спонукали події, що зараз відбуваються. Також мої онуки вчаться українською і я повинна з ними говорити державною. Ми маємо бути прикладом для онуків", — каже жінка.
