Газета "Нова Година" – актуальні новини Полтавщини

Публікації

“Мама ревнувала батька до труби, ховала її в стріху”

09 листопадаа
00:30 2018
Автор: ТАРАС ПОДОЛЯН
 
Анатолій Гнатюк стоїть біля столичного театру ”Сузір’я” неподалік Золотих воріт. Тут грає у виставі сина Богдана
Анатолій Гнатюк стоїть біля столичного театру ”Сузір’я” неподалік Золотих воріт. Тут грає у виставі сина Богдана

— У дитинстві мріяв стати космонавтом, військовим, музикантом. У школі грали виставу “Фараони” Олексія Коломійця. На сцені сільського клубу відчув славу. Зрозумів, що хочу бути артистом, — розповідає актор та співак 54-річний Анатолій Гнатюк. Грає в столичному театрі імені Івана Франка, на телебаченні 15 років веде програму “Лото-Забава”.

З Анатолієм Васильовичем зустрічаємось у театрі “Сузір’я” поблизу Золотих воріт. Тут іде вистава “Кафе “Республіка” його сина Богдана, в якій грає. Сідаємо на оббиті зеленим вельветом стільці біля сцени.

— Із сином важко працювати, бо як батько за нього переживаю. Він виявився прискіпливим і принциповим режисером. Хоча вчився на соціолога, — Гнатюк знімає з шиї блакитний шарф.

Ви намагалися вплинути на сина у виборі професії?

— Задатки актора в нього помітив одразу. А він казав: “Бачу по тобі, яка це важка професія”. Однак на другому курсі почав писати романи, оповідання, п’єси.

Ваші батьки підтримували захоплення театром?

— Мама гарно співала. Батько був агрономом, але творчою натурою. Грав на трубі й співав. Був гарний козак, кучерявий. Грав на весіллях. Коли женився, мама його ревнувала до труби. Ховала її в стріху. Приїжджають за ним музиканти, а труби нема.

Батько розповідав, як у першому класі вивчив вірш “Наше будівництво” Павла Тичини. Перелякався на сцені, не зміг дочитати. Запаморочилося в голові, упав. Я також у першому класі виступав. У сільському клубі співав “Ой чий то кінь стоїть”. Забув слова, почав імпровізувати. Всі аплодували.

У вас була перерва в акторстві. Чим тоді займалися?

— Це були 1990-ті. Поїхав у Німеччину заробити трохи грошей для сім’ї. Мав дружину, маленького сина. У театрі взяв відпустку. Де я тільки не працював. На будівництві, водієм, складав букети у квітникарні. У турецькому ресторані мив посуд, підлогу і туалети. Їздив по продукти. Інколи допомагав шеф-кухарю на кухні. Якось його вигнали за п’янку. Мене поставили замість нього. Меню було невелике. Швидко все опанував. Турки приходили дивитись, як я турецьку піцу печу. На смак не гірша за італійську, але має вигляд човника. Жартую, що козацькі чайки навіяли такий образ. Із часом навіть німецькою говорив із турецьким акцентом.

Як живе ваш брат-співак Микола?

— Від 2014-го він мешкає в Німеччині. Взяв творчу паузу, не виступає. Захопився вірою. Спілкуємося з ним по інтернету.

До залу заходить режисер Катерина Степанкова — донька Ади Роговцевої. Просить нас перейти — буде репетирувати сцену з акторкою.

Які маєте професійні забобони?

— Коли падає сценарій, обов’язково на нього сідаю, бо не вдасться роль, — каже Анатолій Васильович. — Можу прямо на підлогу, щоб не пропустити жодного аркуша. На телебаченні про цей ритуал не знають. То я беру сценарій і прикладаю до потрібного місця.

Чому 2003-го пішли вести програму “Лото-Забава”?

— На початку театральної кар’єри випадало мало яскравих ролей. Пішов на телебачення ведучим у програму “Музична пошта”. Працював безплатно. Гадав, так зможу пробитися на сцену як співак.

Відтоді як почав вести лотерею, час від часу сам беру в ній участь. Найбільше вигравав 237 гривень. 2013 року перукарка, яка мене стригла, попросила залишити автограф на білеті. Розписався на тильній стороні, щоб був дійсним. Через кілька днів передзвонила мені. Виграла 250 тисяч гривень. За півроку, коли отримала гроші, подарувала мені дорогу ручку “Паркер”. Знову попросила підписати десяток білетів. Однак після того не телефонувала. Значить не пощастило.

250 разів зіграв Шельменка-денщика

Анатолій Гнатюк народився в селі Немирівка Старокостянтинівського району на Хмельниччині. Після школи переїхав із батьками до Києва.

Майже 30 років працює в столичному театрі імені Івана Франка. Цьогоріч 250-й раз виконав головну роль у виставі “Шельменко-денщик” Григорія Квітки-Основ’яненка.

— У театрі колеги ніколи не підставляли, — розповідає. —

Художній керівник Сергій Данченко тримав колектив у дисципліні. Після його смерті був під керівництвом Богдана Ступки. Моя мама казала: “Толю, не будь солодким, бо розлижуть. Не будь гірким, бо розплюють”. Ось таким був Ступка. Строгий, коли доводилося відстоювати колектив. Та з акторами любив посидіти в компанії після виступів.

Анатолій Гнатюк співає і проводить концерти.

Старший брат — співак 66-річний Микола Гнатюк, виконавець відомої пісні “Смерека”.

Має сина-режисера Богдана. Дружина Олена — театральний критик.

за матеріалами Gazeta.ua

Теги
Розповісти

Схожі новини

Прокоментуй!

Ще немає коментарів

На разі немає жодного коментаря, бажаете додати?

Написати коментар

Написати коментар

Вашу електронну адресу не буде опубліковано!
Обов'язкові поля позначено * *

Листопад 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930