Газета "Нова Година" – актуальні новини Полтавщини

Публікації

Скарби Терещенків

25 Грудня
17:18 2016

Читачі нашої газети, прочитавши замітку про легендарного мера Глухова Мішеля Терещенка, попросили більш докладно розповісти про родину меценатів Терещенків.

Охоче виконуємо ваше прохання, дорогі шанувальники «Нової години»

Коли у 2003 році нинішній міський голова Глухова Мішель Терещенко приїхав в Україну, на батьківщині предків почув легенду, що начебто родина Терещенків у 1855 році знайшла скарб, і їхня заможність пояснювалася саме цим скарбом.

Не було ніякого скарбу, — вважає він, — а був інший скарб — найкращий народ у світі, який живе на найкращих у світі чорноземах, в Україні.

…Рід Терещенків походить із древнього міста Глухова, що певний час було резиденцією гетьманів Лівобережної України.

Першим яскравим представником сім’ї був Артем Терещенко (1794—1877). Вийшовши із селянського середовища, він займався комерцією і досяг у ній неабияких успіхів. У 1842—1845 рр. обіймав посаду бургомістра Глухівського магістрату, а в 1870 році був зарахований до дворянства.

Скарби Терещенків

З його чотирьох дітей у підприємництві та меценатстві найкраще проявив себе старший син Микола. У своїх зразкових господарствах він особливу увагу приділив вирощуванню цукрових буряків. А вже незабаром побудував і сучасні, добре механізовані на той час цукрові заводи.

М. Терещенко швидко увійшов до числа найбагатших людей Російської імперії.

За оцінкою сучасників, господарства Терещенків були зразковими для інших землевласників. А про якість продукції з підприємств цієї родини можна судити з численних нагород, якими були відзначені її представники на різних всеросійських та закордонних виставках. Наприклад, у1900 році на Всесвітній виставці у Парижі продукція підприємств Миколи Терещенка отримала вищу нагороду за відмінну якість цукрового піску, спирту та борошна, а його особисто було нагороджено французьким офіцерським орденом Почесного Легіону.

Будучи одним з найбільш впливових членів київського Земельного синдикату, він у своїх маєтках запроваджував і розвивав усі галузі сільського господарства, кожна з яких була чудовою наочною практичною школою для даної місцевості, ґрунту і клімату. «Оцінити його заслуги зможе тільки майбутнє», — писали ще тоді.

До кінця життя М. Терещенко не тільки опікувався закладами, заснованими родиною в Глухові, а й допомагав вирішувати різноманітні проблеми міста та його мешканців. Коли він уже мешкав у Києві, жителі Глухова нерідко обирали делегатів до земляка, які дякували йому за щедрість і виказували нові прохання. Благодійник ніколи не відмовляв, а інколи жертвував ще й більше того, що просили. Так, у 1895 році саме за його фінансової підтримки до Глухова пролягла залізниця.

Завдяки родині Терещенків провінційний Глухів на початку XX ст. відродився як освітній і культурний центр.

Сучасники, оцінюючи діяльність свого земляка, відзначали, що він спрямував на розвиток освітніх закладів, медичної допомоги і на допомогу найбіднішим прошаркам населення понад 1,5 млн. рублів. Величезна сума грошей на той час.

За своє довге життя Микола Артемійович пожертвував для суспільного добра близько 5 млн руб і майже половину з них — Києву.

19 січня 1903 року завершилося довге життя людини, яка, за оцінкою газети «Киевлянин», «мала досить цілісну й оригінальну вдачу… а та широка благодійність, яку виявляв М. А. Терещенко, свідчила про сердечну доброту і гуманність».

Сім’я Миколи Артемійовича Терещенка виховала двох синів і чотирьох доньок. Усі вони успадкували від батьків не лише маєтності, заводи, а й інший капітал — такі високі громадянські чесноти, як благородство, любов до своєї батьківщини, до мистецтва, безприкладні зразки благодійності, залишивши після себе помітний слід в історії України.

Старший син родини Іван присвятив себе громадській діяльності, збиранню творів мистецтва, широкому благодійництву. На його кошти протягом чверті століття існувала відома Київська рисувальна школа М. І. Мурашка, що виховала плеяду талановитих українських художників. Він зажив слави одного з найвідоміших колекціонерів творів мистецтва у Російській імперії, колекцію картин якого оцінювали у кілька сотень тисяч рублів. За свідченням художника М. І. Мурашка, І. М. Терещенко був сповнений бажання «стати для Києва тим, ким був для Москви П. М. Третьяков». Проте через невиліковну хворобу він був змушений відійти від активної культурно-освітньої діяльності і пережив свого батька лише на три тижні.

З численних представників четвертого покоління династії Терещенків заслуговує на окрему увагу Михайло, син Івана Миколайовича.

Після Лютневої революції 1917 року, увійшовши до складу Тимчасового уряду, він спочатку став міністром фінансів, а потім — міністром закордонних справ, підтримуючи кадетів. Як свідчать історичні документи, разом з колегами із Тимчасового уряду М. Терещенко був заарештований більшовиками в Зимовому палаці в ніч на 26 жовтня 1917 року і запроторений до Петропавлівської фортеці. І тільки завдяки зусиллям матері та дружини, француженки Маргарет, за сприяння англійського і французького посольств його викупили за 100 тисяч рублів (причому нові «господарі» Росії представили його зникнення із в’язниці як утечу).

До кінця 1917 року М. Терещенко з родиною вже був у Норвегії. Там він швидко став одним із провідних бізнесменів. Дуже промовистий факт: він володів тринадцятьма (!) мовами і з успіхом вів свої справи по всій Європі, а також у колоніях західних країн.

Не менш цікаво також, що один із нащадків родини Терещенків був авіаконструктором, який вже у 22-річному віці виготовив літальний апарат власної конструкції. З часом йому вдалося зробити декілька винаходів світового значення у галузі літакобудування.

Меценатом з відомої династії цукрозаводчиків є й Мішель Терещенко, нинішній мер Глухова, про діяльність якого на посаді мера Глухова, ми розповідали.

Мій прапрадід був мером у Глухові, мій прадід був мером у Глухові, мій прапрапрадід був бургомістром Глухова. І тепер настав час, коли може я зможу допомогти землякам у Глухові», — каже Мішель Терещенко, який прийняв українське громадянство і взяв на свої плечі доволі важку ношу — відродити рідну вітцівщину.

Ключовим моментом для нього стало вивчення статистики. Він з’ясував для себе, що за переписом населення за 1931 рік на території тодішньої країни проживали 81 мільйон українців і 77 мільйонів росіян. До Другої світової війни, до депортацій, до Голодомору, до репресій. А нині зовсім інша статистика — понад 100 мільйонів росіян і менше 50 мільйонів українців.

Я не знаю жодної країни в світі, що має таку важку, сумну історію», — з сумом констатує Мішель Терещенко.

Він гордиться тим, що долучився до відродження рідної землі, до України. Допомагає землякам, Українській армії, дбає про екологічне землеробство, створює нові робочі місця, формує міцну проукраїнську територіальну громаду.

А знаєте, що на престижних автомобілях «Порше-каєн» є маленькі шматочки Глухова? Це правда, оскільки для оформлення шикарних салонів у цих автівках французькі і німецькі фірми використовують екологічно чисті волокна льону з полів Глухівщини. Як і Будинки моди Готьє, Діор і Лякруа. А започаткував вирощування льону та ненаркотичних конопель він, Мішель Терещенко.

Династія талановитих підприємців та організаторів цукрового виробництва Терещенків відіграла значну роль в економічному житті України другої половини XIX — початку XX ст. Вона уособила в собі кращі риси нашого народу, спрямувавши свої зусилля на вдосконалення суспільних відносин власними засобами — насамперед, інвестиціями у виробництво, створення робочих місць, і не менше — на теренах благодійності.

Яків Прокопенко

P.S. Нещодавно стало відомо, що ВАТ «Центрелеватормлинбуд» може знищити улюблену киянами унікальну садибу Терещенків, що розташована на бульварі Тараса Шевченка в Києві. Вона побудована в стилі неоготики у 1874 році івже понад сто років залишається прикрасою й візитівкою столиці, є пам’яткою архітектури.

Садиба також має велике історичне значення: крім того, що у ній мешкали відомі київські меценати Терещенки, тут містилося генеральне секретарство шляхів сполучення УЦР і УНР, Міністерства шляхів сполучення УНР і Української Держави, а також було обрано Директорію УНР.

То так ми цінуємо славний рід Терещенків і пам’ятаємо свою історію? Прикро…

Я. П.

Теги
Розповісти

Схожі новини

Прокоментуй!

Ще немає коментарів

На разі немає жодного коментаря, бажаете додати?

Написати коментар

Написати коментар

Вашу електронну адресу не буде опубліковано!
Обов'язкові поля позначено * *

Грудень 2016
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис   Січ »
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031